Мета: ознайомити педагогів-початківців із формами та
методами виховної роботи в дитячих об’єднаннях, з’ясувати особливості
планування та проведення виховних заходів та виховних справ.
Методи виховання - це способи прямого і опосередкованого
впливу педагога на свідомість, поведінку та почуття вихованців з метою розвитку
в них бажаних якостей, ціннісних орієнтацій, звичок та переконань.
Класифікація методів виховання
- Методи впливу на підсвідомість (педагогічно доцільна самопрезентація вчителя, навіювання)
- Методи звернення до свідомості (переконування, дискусія, приклад)
- Методи організації поведінки (вимога, доручення, привчання, створення виховних ситуацій, рольові ігри)
- Методи оцінювання і корекції поведінки (покарання, заохочення)
Як відомо, необхідною умовою ефективного виховання є
авторитетність педагога для вихованців. Для формування авторитету педагог має
так будувати спілкування з вихованцями, щоб викликати в них позитивне ставлення
до себе: довіру, повагу, симпатію.
Навіювання – безпосередній вплив на особистість, який
зумовлює некритичне і несвідоме засвоєння нею певних поглядів чи виконання дій.
При прямому навіюванні слова педагога виражені в
імперативній формі, без аргументації, зумовлюють відповідну поведінку учнів:
«Запам’ятай, цього робити не можна», «Я переконаний, що тобі під силу це
завдання».
При непрямому навіюванні повідомлення подається у формі
розповіді, натяку, опису якоїсь ситуації.
У процесі переконування застосовуються такі прийоми, як
опора на особистий досвід учня, наведення яскравих прикладів з літератури,
реального життя, постановка запитань та спільне обговорення проблем.
Дискусія – обговорення суперечливих питань. Об’єктом
обговорення можуть бути реальні життєві ситуації, книги, кінофільми, спектаклі,
дискусії на морально-етичні теми тощо.
Приклад – як метод виховання полягає в ознайомленні
учнів з позитивним зразком, еталоном для наслідування.
Вимога (порада, прохання) – безпосереднє спонукання
учнів до тих чи інших дій або їх припинення. Найбільш ефективними є вимоги,
визначені дітьми разом з дорослими: правила поведінки на заняттях, дитячі
конституції, кодекси джентльменів, заповіді тощо.
Привчання – організація регулярного виконання певних дій
з метою перетворення їх в звички. Доцільне здебільшого при вих.. молодших
школярів.
Доручення – керування діяльністю учнів, у процесі якої
кожен з них виконує певне завдання. Сприяє розвиткові відповідальності, волі,
та уміння долати труднощі, доводити справу до завершення.
Створення виховних ситуацій – організація обставин, що
стимулюють вияв і розвиток у вихованців певних якостей, переконань та ціннісних
орієнтацій.
У вих.. ситуація дитина постає перед вибором: збрехати
чи сказати правду, оцінити себе об’єктивно чи завищити оцінку, допомогти іншому
чи не звернути увагу та ін.. Природні ситуації виникають самі, учитель
використовує їх з виховною метою. Штучні – моделює педагог: учневі пропонується
самостійно оцінити власну роботу.
Рольова гра – умовне відтворення силами учнів реальних
життєвих ситуацій. В її основі лежить ігровий сюжет, у розгортанні якого кожен
учень виконує певну роль.
Форма виховної роботи - це варіант організації
конкретного виховного процесу, в якому поєднуються мета, завдання, принципи,
закономірності, методи і прийоми виховання. Зміст виховання і форма нерозривно
взаємозв'язані між собою - зміна змісту спричиняє за собою зміну форми і
навпаки. Зміст формується, форма наповнюється змістом.|
Зміст виховання – це те, що випливає із багатства
суспільно-історичного досвіду, цінностей культури і використовується для потреб
виховного процесу, тобто це система цінностей світової і національної культури,
яку вихованці повинні засвоїти, зберегти і розвинути відповідно до поставленої
мети і завдань виховання.
Виховний захід – це форма організації діяльності
колективу і групи, це організована ПЕДАГОГОМ сукупність дій, спрямованих на досягнення
певного виховного ефекту та розв'язання виховних завдань.
Особливість виховного заходу полягає в тому, що цей
ефект хоч і не миттєвий, бо не дає відразу сформованої якості особистості,
проте призводить до деяких психологічних змін у спрямованості особистості
вихованця, в його основних життєвих орієнтаціях, сприяє розширенню знань,
збагаченню вмінь і навичок та сприяє змінам у системі міжособистісних стосунків
у колективі тощо.
Виховний захід моделює ті чи інші соціальні відносини,
тим самим сприяє усвідомленню вихованцем його суспільної суті.
Виховним захід стає лише за умови, коли його метою є
самі діти, розвиток їхніх психологічних рис та соціально цінних якостей.
Види виховних заходів:
- бесіда;
- дискусія;
- диспут;
- дебати;
- читацькі та наукові конференції (обговорення книг);
- обговорення відеороликів, кінофільмів.
Технологія підготовки і проведення виховного заходу
Технологія підготовки і проведення виховного заходу
включає логічно зв'язані між собою етапи:
- підготовка необхідного теоретичного та практичного матеріалу педагогом (моделювання);
- власне виховний захід;
- аналіз і оцінка його результативності;
- визначення перспективи на майбутнє.
Результати моделювання виховного заходу відображають в
конспекті виховного заняття, який має таку структуру:
- Назва.
- Мета, завдання.
- Обладнання.
- Форма проведення (бесіда, дискусія, диспут, дебати, читацькі та наукові конференції (обговорення книг), обговорення відеороликів, кінофільмів)
- Хід.
Виховна справа - це форма виховної роботи,
здійснювана КОЛЕКТИВОМ (педагогом та
дітьми), полягає у загальній спільній роботі, важливих|поважні| подіях, що
організовуються та виконуються членами колективу на користь і радість
кому-небудь|будь-кому|, у тому числі і самим собі.
Суть кожної справи – турбота про свій колектив один про
одного. Про оточуючих людей.
Технологія підготовки та проведення виховної справи
Спираючись на системний підхід, розглянемо виховну
справу як систему, то виявимо, що всі вони мають однакову структуру. Виховна
справа, як і урок, заняття має певні етапи (підпроцеси).
Таких етапів є п'ять:
1) цілепокладання (аналіз ситуації, формування цілі і
завдань виховної справи),
2) планування виховної справи,
3) організація діяльності вихованців,
4) самоствердження особистості, безпосередній вплив на
колектив,
5) аналіз досягнутих результатів
Ігри
Спроб класифікації ігор чимало. Найкращий системний
підхід до класифікації ігор зроблений Е.І. Добринською і Е.В. Соколовим, які
класифікують ігри
- за змістовною ознакою: військові, спортивні, художні, економічні, політичні
- за складом і кількістю учасників: дитячі, дорослі, одиночні, парні, групові;
- за тим, які здібності вони знаходять і тренують: фізичні, інтелектуальні, змагальні, творчі.
Серед різноманіття ігор, які використовуються в роботі з
дітьми, розрізняють такі їх види:
- Творчі: сюжетно-рольові, ігри-театралізування, гра-праця, ігри-імпровізації, ігри-марення, логічні, ділові ігри.
- Ігри з правилами: жваві, спортивні, ігри на місцевості, настільні; інтелектуальні (дидактичні, пізнавальні, вікторини).
- Розважальні: ігри-жарти, ігри-спілкування, танцювальні ігри.
- Народні ігри.
Ігри розрізняють:
- за часом проведення. Такі ігри називають сезонними або природними (зимові, весняні і т.п.) і розрізняють за обсягом часу (тривалі, тимчасові, коротко-тимчасові, ігри-хвилинки);
- за місцем проведення – настільні, кімнатні, вуличні, дворові ігри. Ігри на повітрі, ігри на місцевості (у лісі, у полі, на воді), ігри на святі;
- за складом і кількістю учасників. Розрізняються ігри за віком, статтю, складом, кількістю учасників. За кількістю учасників розрізняються одиночні, індивідуальні, парні, групові, командні, масові ігри;
- за ступенем регулювання, управління існують ігри запропоновані, організовані дорослими, витівником, ігровиком, стихійні, імпровізовані, експромтні;
- за наявністю або відсутністю необхідних для гри аксесуарів (інвентаря, предметів, іграшок, костюмів). Розрізняються ігри без предметів і з предметами, комп'ютерні ігри, ігри-автомати, ігри-атракціони.
Коментарі
Дописати коментар